Вот стих, чем он плох?
"Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови."
Это чо за хуйня?
Якщо ти росісянин, в цьому випадку ти повінен розуміти мову.
Коли не жартом занеміг,
Небожа змусив до пошани
І краще вигадать не міг,
Воно й для інших приклад гожий;
Але яка нудота, боже,
При хворім день і ніч сидіть,
Не покидаючи й на мить!
Яке лукавство двоязике —
Дивіться також
Напівживого розважать,
Йому подушку поправлять,
Журливо подавати ліки,
Зітхать і думку берегти:
"Коли ж візьмуть тебе чорти!"
Коли життя цвіте, як пишний сад.
І, мов у сні, шепочуть листя губи,
І квіти шлють солодкий аромат.
Люблю весну, коли плюскочуть ріки,
Коли рида од щастя соловей
І заглядає сонце під повіки
У тишині задуманих алей...
Люблю, коли блукає місяць в травах,
Хатини білить променем своїм
І п'є тепло ночей ласкавих,
А на лугах пливе туманів дим...
Весна вдягла у зелень віти в дуба,
уже курличуть в небі журавлі.
Люблю весну, та хто її не любить
на цій чудесній, радісній землі!
1950
Та не з москалями,
Бо москалі - чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;
Піде в свою Московщину,
А дівчина гине…
Знов постане у центрі Європи
Нова вільна й велика країна,
Що собі повернула свободу.
Ми пронесли крізь багато років
Свою мрію про вільну державу.
І тепер в надії батьків,
На державу ми маємо право.
Україно ! Ти належиш мені !
Україно ! Через декілька літ
Світ побачить велику країну
І це буде, це буде моя Україна.
Нам не байдужа доля держави,
На це в нас є власні підстави.
Скільки можна жити в багні ?
Все це так набридло мені.
Україно, ти ненька єдина,
Україно, ти для мене єдина.
Всюди бачу занепад і крах,
Зброя - це є наш єдиний шлях.
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.
ХОХОЛ, СЬЕБИ С РУССКОЙ БОРДЫ !
>ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАИНА
>Jeszcze Polska nie zginęła,
Почитал тред, и вспомнил как заучивал стишки на укр.лит. в школе, ностальгия
Время было такое, без шуток.
Иди нахуй.
Зато русня подбила чехов и словаков на весну народов чтобы убить Австро-Венгрию, русня вечно срет чужим в штаны.
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дaє.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
Я кино про Вия вспомнил, что смотрел на днях в ДК,
Чтоб ещё я так поспорил поищите дурака!
Несе Галя воду,
Коромисло гнеться,
За нею Іванко,
Як барвінок, в"ється.
- Галю ж моя Галю,
Дай води напиться,
Ти така хороша -
Дай хоч подивиться!
- Вода у криниці,
Піди тай напийся,
Як буду в садочку -
Прийди подивися.
- Прийшов у садочок,
Зозуля кувала,
А ти ж мене, Галю,
Тай не шанувала.
- Стелися, барвінку,-
Буду поливати,
Вернися, Іванку,-
Буду шанувати.
- Скільки не стелився,
Ти не поливала,
Скільки не вертався,
Ти не шанувала.
>Ти така хороша -
>Дай хоч подивиться!
Он даже он лизнуть не просит.
Чолом прогрішним із тавром зажури
все б’юся об тверді камінні мури,
як їхній раб, як раб, як ниций раб.
Повз мене ходять мавпи чередою,
у них хода поважна, нешвидка.
Сказитись легше, аніж буть собою,
бо ж ні зубила, ані молотка.
О Боже праведний, важка докука —
сліпорожденним розумом збагнуть:
ти в цьому світі — лиш кавалок муки,
отерплий і розріджений, мов ртуть
бодай у зболеному сні
і лазурове простелися,
пролийся мертвому мені!
І поверни у дні забуті,
росою згадок окропи,
віддай усеблагій покуті
і тихо вимов: лихо, спи!..
Сонця клопочуться в озерах,
спадають гуси до води,
в далеких пожиттєвих ерах
мої розтанули сліди.
Де сині ниви, в сум пойняті,
де чорне вороння лісів?
Світання тіні пелехаті
над райдугою голосів,
ранкові нашепти молільниць,
де плескіт крил, і хлюпіт хвиль,
і солодавий запах винниць,
як гріх, як спогад і як біль?
Де дня розгойдані тарілі?
Мосянжний перегуд джмелів,
твої пшеничні руки білі
над безберегістю полів,
де коси чорні на світанні
і жаром спечені уста,
троянди пуп’янки духмяні
і ти — і грішна, і свята,
де та западиста долина,
той приярок і те кубло,
де тріпалася лебединя,
туге ламаючи крило?
Де голубів вільготні лети
і бризки райдуги в крилі?
Минуле, озовися, де ти?
Забуті радощі, жалі.
О земле втрачена, явися
бодай у зболеному сні,
і лазурово простелися,
і душу порятуй мені
Ти казала: «В понеділок
Підем разом по барвінок».
Я прийшов, тебе нема,
Підманула-підвела.
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела,
Ти ж мене молодого
З ума-розуму звела.
Ти казала у вівторок
Поцілуєш разів сорок,
Я прийшов, тебе нема,
Підманула-підвела.
Ти казала у середу
Підем разом по череду,
Я прийшов, тебе нема,
Підманула-підвела.
Ти казала у четвер
Підем разом на концерт,
Я прийшов, тебе нема,
Підманула-підвела.
Ти казала у п’ятницю
Підем разом по суниці,
Я прийшов, тебе нема,
Підманула-підвела.
Ти казала у суботу
Підем разом на роботу,
Я прийшов, тебе нема,
Підманула-підвела.
Ти казала у неділю
Підем разом на весілля
Я прийшов, тебе нема,
Підманула-підвела.
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела,
Ти ж мене молодого
З ума-розуму звела.
Я ж тебе пiдманула,
Я ж тебе пiдвела,
Я ж тебе, молодого,
З ума розума звела.
___
За каким хером он всю неделю ходил за тварью которая его каждый раз честно отшивала?
в самоту мою і німоту.
Справді — тут? Ти справді — тут? Напевне,
ти таки не тут. Таки не тут.
Де ж ти є? А де ж ти є? А де ж ти?
Урвище? Залом? Ачи зигзаг?
Ось він, довгожданий дощ. Як з решета.
Заливає душу, всю в сльозах.
Сто твоїх конань. Твоїх народжень.
Страх як тяжко висохлим очам.
Хто єси? Живий чи мрець? Чи може,
і живий, і мрець? I сам на сам?
> Если смотреть на украинскую народную песню, то там постоянно парень - лох и мазохист, омерзительный мазохист:
При чём впоследствии главным ублюком выставляется москальский альфач вояка, который на стоянке в хуторе ебет замужнюю шлюху, при живом муже терпиле, и сматывается в закат, а тупоголовая шмара выставляется жертвой) Я хоть и украинец сам, но уже в подростковом возрасте понимал насколько это унизительная хуйня, а у нас его везде изучают и ищут глубинные смыслы сука
>>245404830
Прокинеться, зітхне, і буйна тирса
Зеленим морем знов на нім зросте,
І побіжать зелені хвилі.
Ширша
За синє море встане широчінь.
О земле вічна, ти — одна на світі! —
На небі — глибочіє древня синь,
Внизу — прозора велетенська тінь
Від хмари, що жене південний вітер.
І при балках оселі заквітчав
Вишневий цвіт, розквітлий снігом сонця,—
Твій шлюбний цвіт — та срібная парча…
І чорні очі ваблять крізь віконця.
Ой, вийди в сад, що бджолами бренить,
Поглянь: земля справляє з сонцем шлюби!
Та вдарить час. Мов меч, упаде мить,
І нікому тоді оборонить
Твою весну від вихору і згуби.
Стус, конечно, переборщил, решили с ним без психушек, чисто ебнуть на зоне.
> За каким хером он всю неделю ходил за тварью которая его каждый раз честно отшивала?
Ну паренёк был прото двачер, понимал что шансов на нормальную файну дивку у него нет, вот и бегал за любой писечкой которая оказала минимальные знаки внимания
Августійший владарю літ!
Солодощ пізніх овочів терпне,
Сяйво твоє все більш нестерпне
Для майже осліпленої землі
Ave Caesar, ще день твій сяє
В колонаді гаїв, на форумі нив,
Рим твій бездонна блакить просякає,
Він в ній розчиняється і заникає,
І видивом легким вливається в спів.
Ave Caesar, застиг на троні,
Ти вже статуя, мармур, міт,
І тільки сонце грає в короні,
І тільки блакиттю посріблено скроні,
Спалені вітром літ.
Я когда был мелкий, то в народе был такой стих:
Как живешь?
Как на Донбассе:
Баб ебу, а сам в запасе.
Русская борда?
Созданая хачом, для СНГ+, где один из офтоп рофлов всегда был набег на вату, где русачки либо рвутся либо сами себя помоями поливают?
Русская блять XDXDXDXDXDX
В голос проорал с тебя чмоня!
За туманом мерехтить мета…
Так обридла підозріла слава,
Так гнобить нещадна самота.
Вию псом на мертвім полі бою,
Стережу сей попіл і кістки,-
Знаю, Бог розсудить нас з Тобою:
Сходять зерна, пружаться ростки.
Під морозним вітром — біла тризна,
Сніг сліпить, вирує рівнина,-
То встає озимина залізна,
Крізь крижаний сніг — озимина.
Бачу їх — високих і русявих,
Зовсім інших, не таких, як ми,-
Пристрасників висоти і слави,
Ненависників тюрми і тьми.
Ось їх стислі руки, ясні лиця,
Голос невблаганний, як наказ,
В гострім зорі зимно-синя криця —
Вірний щит від болю і образ.
Спадкоємці бою, бурі діти!
Загримить ще раз така пора —
Сміливо могили перейдіте,
Коли треба — розтопчіть наш прах.
Щоб без вшанувань, без академій
Кров жадала неминучих кар,
Криця зустрічала серця кремінь,
Викресала іскрами удар!
Щоб тверезі зимно-сині очі
Загорались, гострі і палкі,
Лиш тоді, як обрій зарокоче,
Боєм зустрічаючи полки.
І коли доба метальним словом
Збудить в серці переможний ямб,
Присуд Божий в даль Твою громово
Ознаймить гарматний дифірамб.
Мiрiз и сiлнцi; дiнь чудiсныï!
Iщi ты дрiмлiшь, друг прiлiстныï —
Пiра, красавица, прiснись:
Iткрiï сiмкнуты нiгiï взiры
Навстрiчу сiвiрнiï Аврiры,
Звiздiю сiвiра явись!
Вiчiр, ты пiмнишь, вьюга злилась,
На мутнiм нiбi мгла нiсилась;
Луна, как блiднii пятнi,
Сквiзь тучи мрачныi жiлтiла,
И ты пiчальная сидiла —
А нынчi... пiгляди в iкнi:
Пiд гiлубыми нiбiсами
Вiликiлiпными кiврами,
Блiстя на сiлнцi, снiг лiжит;
Прiзрачныï лiс iдин чiрнiiт,
И iль сквiзь инiï зiлiнiiт,
И рiчка пiдi льдiм блiстит.
Вся кiмната янтарным блiскiм
Iзарiна. Вiсiлым трiскiм
Трiщит затiплiнная пiчь.
Приятнi думать у лiжанки.
Нi знаiшь: нi вiлiть ли в санки
Кiбылку бурую запрiчь?
Скiльзя пi утрiннiму снiгу,
Друг милыï, прiдадимся бiгу
Нiтiрпiливiгi кiня
И навiстим пiля пустыi,
Лiса, нiдавнi стiль густыi,
И бiрiг, милыï для мiня.
ты ебаклак каклявый. Двач был и в 2008 при Виталике.
Кiбылку бурую запрiчь?
Шо то не зовсим мова.
Чурка, не рвись.
создайте свинявый двач итам нахрюкивайте, в чем проблема?
РадіоЖиві віршіПоети класикиСучасні авториБіографіїСловникАналізЦитатиКазки
Вірші про кохання та життя - "OnlyArt" / Вірші українських поетів (класиків) / Вірші Василя Симоненка / Василь Симоненко – Русь
Василь Симоненко – Русь
I
З глибин віків і гордо, й величаво
Встає легендами овіяне ім’я.
Минуле — сон, але сліпа змія
Не отруїла доблесті і слави.
То ж не орда завзята і кривава
Нежданно появилася в степах,
Щоб у сплюндрованих і спалених містах
Шуміли оргії і варварські забави.
То встала Русь в кольчузі і шоломі,
Щоб їй стихія покорилась дика,
І вів її у далі невідомі
Син Перуна Олег-владика…
І Візантія снила крізь туман —
Підводив голову народжений титан.
II
Підводив голову народжений титан,
І йшли назустріч вічності і смерті
Нездолані, гарячі і уперті
Дружини непокірливих слов’ян.
Русь не дрімала, стомлена і млява,
Забившися ведмедем у барліг,
Бо відчували грек і печеніг
Відлуння кроків князя Святослава.
Цвіли хоругви руські на Дунаї,
І Доростол навіки записав,
Що мертвий воїн сорому не має.
І ворог знав, підступний і лукавий,
Що витязь тут не здобичі шукав
І війни йшли не тільки ради слави.
III
І війни йшли не тільки ради слави,
Бо іншій все корилося меті —
Меч Святослава прокладав путі
Для мудрості ясної Ярослава.
Коли була Європа в забутті
Та істина у вогнищах палала,
Антична мудрість гордо оживала
В твоїм, о Русь, допитливім житті.
За ясні зорі і за тихі води
Ішли в бої сини твого народу
І гинули, слабіючи від ран.
Але тебе ця кров не зупиняла,
Бо ти й тоді, хай підсвідомо, дбала
За кращу, світлу долю всіх слов’ян
Ти знаєш, що ти — людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Посоветуйте годных youtube каналов на мове, хочу лучше её понимать. А то самые популярные хохлы на русском снимают чтобы больше аудиторию иметь.
Уже такой есть, чё дальше?
Стерненко смотри
Ну вот тебе русские песни из Краснодара:
Йихалы козаченькы
Стэпом долыною.
Там зустрилы дивчиноньку
3 русою косою.
Коса вьется до пояса,
Вьеться за плэчамы,
-Пойихалы, дивчинонька,
3 намы козакамы.
Отвичала им дивчина:
-Йихаты нэ буду.
Я свойого коханного
Повик нэ забуду.
Прыйды, прыйды, мий коханный, До риднойи хаты.
Там зустрину його я
Та ще й ридна маты.
Там зустрину його я,
Щиро усмихнуся,
Добрий матэри старэнькой Нызько поклонюся.
Коса вьеться до пояса
Вьеться за плэчамы,
Пойихалы козаченькы
Без дивчины сами.
Это же /po/литика, я просил годных каналов.
>>245405151
Пидорахи в прямом смысле
У меня родственники старые из Винницкой области, когда напьются, что-то подобное поют
Я пiмню чуднii мгнiвiньi:
Пiрiдi мнiï явiлiсь тi,
Кiк мiмiлiтнii вiдiньi,
Кiк гiнiï чiстiï крiсiтi.
В тiмлiньях грустi бiзнiдiжнiï,
В трiвiгiх шумнiï суiтi,
Звучiл мнi дiлгi гiлiс нiжнiï
I снiлiсь мiлii чiртi.
Шлi гiдi. Бурь пiрiв мятiжнiï
Рiссiял прiжнii мiчтi,
I я зiбiл твiï гiлiс нiжнiï,
Твii нiбiснii чiртi.
В глушi, вi мрiкi зiтiчiнья
Тянулiсь тiхi днi мii
Бiз бiжiствi, бiз вдiхнiвiнья,
Бiз слiз, бiз жiзнi, бiз любвi.
Душi нiстiлi прiбуждiньi:
I вiт iпять явiлiсь тi,
Кiк мiмiлiтнii вiдiньi,
Кiк гiнiï чiстiï крiсiтi.
I сiрдцi бьiтся в упiiньi,
I для нiгi вiскрiслi внiвь
I бiжiствi, i вдiхнiвiньi,
I жiзнь, i слiзi, i любiвь.
Чому я не сокіл, чому не літаю?
Чому мені, Боже, ти крила не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав...
А хули её там учить и понимать, я уже лет пять как ни с кем не говорил после школы на мове, а понимаю и говорю отлично
В этом деле главное - спиртного хлебнуть.
Хз, не смотрю, ничего кроме Стерненка, можешь песни Главы 94 послушать, они на украинском.
Есть geek journal, телебачення Торонто в клятий раціоналіст, но я их всех на дух не переношу
Сначала показалось, что синьо-жовтий, а присмотрелся - нет, таки говноимперский
Двачую.
Досих пор охуеваю со страны в которой живу, сам никогда в принципе на русском не разговаривал(могу говорить свободно), но оказывается, что пол страны на нем говорит и в принципе не используют украинский
> телебачення Торонто
Когда-то смотрел так как в рекомендациях попалось, такая параша кринжовая, но учитывая что ты смотришь неилюзорно стерненко, то ты ещё больший дегенерат
Порохобот найден - всё кроме главы94 из того что ты назвал на 80% кал
Двачую. Какаяразніца єслі і так поймут?
На прикл - никакой политики чисто охуенный контентыч
Підійматеся усі.
Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм i ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
из жмеринки своей выберись хоть раз, свин, города по русски базарят
Люблю тiбя, Пiтра твiрiньi,
Люблю твiï стрiгiï, стрiïныï вiд,
Нiвы дiржавнii тiчiньi,
Бiрiгiвiï ii гранiт,
Твiiх iград узiр чугунныï,
Твiiх задумчiвых нiчiï
Прiзрачныï сумрак, блiск бiзлунныï,
Кiгда я в кiмнатi мiiï
Пiшу, чiтаю бiз лампады,
I ясны спящii грiмады
Пустынных улiц, i свiтла
Адмiралтiïская iгла,
I, нi пуская тьму нiчную
На зiлiтыi нiбiса,
Iдна заря смiнiть другую
Спiшiт, дав нiчi пiлчаса2.
Люблю зiмы твiiï жiстiкiï
Нiдвiжныï вiздух i мiрiз,
Бiг санiк вдiль Нiвы шiрiкiï,
Дiвiчьi лiца ярчi рiз,
I блiск, i шум, i гiвiр балiв,
А в час пiрушкi хiлiстiï
Шiпiньi пiнiстых бiкалiв
I пунша пламiнь гiлубiï.
Люблю вiiнствiнную жiвiсть
Пiтiшных Марсiвых пiлiï,
Пiхiтных ратiï i кiнiï
Iднiiбразную красiвiсть,
В iх стрiïнi зыблiмiм стрiю
Лiскутья сiх знамiн пiбiдных,
Сiяньi шапiк этiх мiдных,
Насквiзь прiстрiлiнных в бiю.
Люблю, вiiнная стiлiца,
Твiiï твiрдынi дым i грiм,
Кiгда пiлнiщная царiца
Даруiт сына в царскiï дiм,
Iлi пiбiду над врагiм
Рiссiя снiва тiржiствуiт,
Iлi, взлiмав свiï сiнiï лiд,
Нiва к мiрям iгi нiсiт
I, чуя вiшнi днi, лiкуiт.
Красуïся, град Пiтрiв, i стiï
Нiкiлiбiмi как Рiссiя,
Да умiрiтся жi с тiбiï
I пiбiждiнная стiхiя;
Вражду i плiн старiнныï свiï
Пусть вiлны фiнскii забудут
I тщiтнiï злiбiю нi будут
Трiвiжiть вiчныï сiн Пiтра!
Ну так потому что у нас страна Франкенштейн, сшитый из разных культурно, и ментально частей, у которых даже чисто исторически развитие и становление в культурном плане шло по-разному, так что язык это только поверхностный анализ различий, а что с этим делать я говорить не буду, ибо это статья и визит в СБУ
Да я в принципе на ней ни с кем не говорил, живу в пидерахе. Просто интересна же культура соседей, да и подумываю туда съездить если обстановка на границе смягчится.
>>245405362
То есть прочитать конец предложения вам не дано?
Примечательно, что никто из выше перечисленных Порешенка не поддерживает и не поддерживал
Ну так потому что у нас страна Франкенштейн, сшитый из разных культурно, и ментально частей, у которых даже чисто исторически развитие и становление в культурном плане шло по-разному,ну условный Луцк или Ужгород, и Запорожье или Харьков, это не просто различные города, и языки, это абсолютно разная культура и ментальность, понимание и устройство народа, и это даже несмотря на десятки лет украинизации ещё с советских времён так что язык это только поверхностный анализ различий, а что с этим делать я говорить не буду, ибо это уже тянет на статью и визит в СБУ
>>245405462
Блять, макака ебаная шатает
>>245405462
Вся страна в 2014 выбрала украинский и посмотрите как он каждый год вытесняет русский язык.
> Вся страна в 2014 выбрала украинский
Охуенные истории, от западенской хуилы, ты хоть раз за пределы хутора выедь, и посмотри кто и что там вытесняет
Посмотри на медиа: тв, радио, пресса
Теперь даже на самом востоке пидарахи обязаны говорить на украинском и песни ставить на украинском, это им расплата.
Так в этом и суть, дегенерат ты ебаный, даже под напором абсолютно ебанутой и тотальной украинизации, люди настолько отличаются, что даже под напором этого говна все поголовно общаются на русском языке, и с проклятиями на языке используют из под палки его в гос документах и службах, это как раз и доказывает что мы абсолютно две разные культуры и ментальности, истории, какого-то хуя оказавшиеся в одном государстве
бля, охуенный стих. нужно почитать побольше поэзии на мове. а то я в пиздючистве плевался от укр литературы, а с возрастом начала она меня привлекать. душа там есть, хз
А ты случайно не беженец?
Посмотри, русские легко унижают украинцев офицально.
Коренной житель Юго-востока, ну кстати это примечательно, что вместо контр пруфов идёт пук картинкой
Почему ты не пропагандируешь мову, ведь ты не хочешь войны у себя дома?
Я не хочу чтобы хуторские дегенераты навязывали мне на чем мне говорить, и во что верить, в принципе все, но к сожалению сама суть гос образования Украина делает это невозможным, так что идеально было бы создать либо две разные страны просто, или создать конфедерацию, иначе вечно это говно будет продолжаться
Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.
Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!