Гуси зовсiм нiчого не знали про се. Ще того самого поранку, коли батько мав гадку вiдвести Гриця до школи, не знали гуси про сей намiр. Тим менше знав про нього сам Гриць. Вiн, як звичайно, встав рано, поснiдав, поплакав трохи, почухався, взяв прут i, пiдскакуючи, погнав гуси з обори на пасовисько. Старий бiлий гусак, як звичайно, наставив до нього свою невеличку голову з червоними очима i червоним широким дзьобом, засичав рiзко, а вiдтак, таракаючи про щось нецiкаве з гусками, пiшов передом. Стара грива ( Гривни — сiро-жовтий, чорно-жовотиї.) гуска, як звичайно, не хотiла йти в рядi, але попленталася поза мiстком i зайшла в ровок, за що Гриць швякнув її прутом i назвав "луп'ярем", — так вiн мав звичай називати все, що не пiддавалося його високiй властi на пасовиську. Очевидна рiч затим, що анi бiлий гусак, анi грива гуска, анi взагалi нiхто з цiлої череди — як їх було двадцятеро й п'ятеро — так анi одно не знало про близьке перенесення їх володаря та воєводи на iнше, далеко не так почесне становище.
Тож коли нагло i несподiвано надiйшла нова вiсть, себто коли сам батько, йдучи з поля, закликав Гриця додому i там вiддав його в руки матерi, щоб його вмила, вичесала i вбрала, як бог приказав, i коли потiм батько взяв його з собою i, не кажучи нi слова, попровадив трепечучого вниз вигоном, i коли гуси побачили свойого недавнього поводатора зовсiм у змiненiм видi, у нових чобiтках, у новiм повстянiм капелюшку i червоним ременем пiдперезаного, пiднявся мiж ними наглий i дуже голосний окрик зачудування. Бiлий гусак пiдбiг близько до Гриця з витягненою головою, немов хотiв йому добре придивитися; грива гуска також простягнула голову i довгий час не могла й слова вимовити з наглого зворушення, аж вкiнцi швидко вицокотiла: де-де-де-де?
— Дулна гуска — вiдмовив гордо Гриць i вiдвернувся, немов хотiв сказати: "Еге, чекай лише, не в такi я тепер пани вскочив, щоб iще став вiдповiдати тобi на твоє гусяче питанням. А втiм, може, й тому не вiдповiв, що сам не знав.
Пiшли горi селом. Батько нiчого, i Гриць нiчого. Аж прийшли перед просторий старий будинок пiд соломою, з комином наверху. До того будинку йшло багато хлопцiв таких як Гриць або й бiльших. Поза будинком по городi ходив пан у камiзельцi.
— Грицю! — сказав батько.
— Га! — сказав Гриць.
— Видиш оту хату?
— Видзу.
— Пам'ятай собi, се школа.
— Ба, — сказав Гриць.
— Сюди будеш ходити вчитися.
— Ба, — сказав Гриць.
— Справуйся добре, не пустуй, пана професора ( Професором у галицьких школах називали вчителя.) слухай. Я йду, аби тебе записав.
— Ба, — сказав Гриць, майже нiчого не тямлячи, що говорив батько.
— А ти йди а отсими хлопчиками. Вiзьмiть його хлопчики, з собою!

— Ходи! — сказали хлопчики i взяли Гриця з собою, а тим часом батько пiшов у огород поговорити з професором.

Увiйшли до сiней, у яких було зовсiм темно i страшно воняло торiшньою гнилою капустою.
— Видиш, там? — сказав до Гриця один хлопчик, показуючи в темний кут.
— Видзу, — сказав, тремтячи, Гриць, хоч зовсiм нiчого не видiв.
— Там яма, — сказав хлопчик.
— Яма! — повторив Гриць.
— Як будеш зле справуватися, то професор всадить тебе в оту яму i будеш мусiв сидiти цiлу нiч.
— Я не хоцу! — скрикнув Гриць.
Тим часом другий хлопчик шепнув щось до першого хлопчика, оба засмiялися, а потiм перший, налапавши шкiльнi дверi, сказав до Гриця:
— Застукай до дверей! Борзо ( Борзо — швидко.)!
— Насцо? — спитав Гриць.
— Треба! Тут так годиться, як хто перший раз приходить.
У школi був гомiн, мов в улiю, — але коли Гриць застукав кулаками до дверей, зробилося тихо. Хлопчики звiльна створили дверi i втрутили Гриця досередини. В тiй хвилi залупкали добрi березовi рiзки по його плечах. Гриць дуже перепудився ( Перепудитися — злякатися.) i заверещав.
— Цить, дурню! — кричали на нього смiхованцi-хлопцi, що, почувши стук, засiли були за дверми i зробили Грицевi таку несподiванку.
— Ой-ой-ой-ой! — верещав Гриць. Хлопцi злякалися, щоб не почув професор, i почали Гриця зацитькувати.
— Цить, дурню, то так годиться! Хто до дверей стукає, того треба по плечах постукати. Ти того не знав?
— Не-е-е зна-а-в! — вiдхлипнув Гриць.
— Чому не знав?
— Бо я-а пе-е-лсий ла-а-з у сколi.
— Перший раз! а! — скрикнули хлопцi, мов здивованi тим, як можна перший раз бути в школi.
— О, то треба тебе погостити! — сказав один, поскочив до таблицi, взяв зi скриночки добрий кусник крейди i подав Грицевi.
— На, дурню, їж, а борзо!
Всi мовчали i в ожиданцi глядiли на Гриця, що обертав у руках крейду, а далi поволеньки вложив її в рот.
— Їж, дурний, а борзо! — напоминали хлопцi, а самi душились зо смiху.
Гриць почав хрупати i насилу з'їв крейду. Регiт у школi розлягся такий, аж вiкна задзвенiли.
— Цого смiєтеся? — спитав здивований Гриць.
— Нiчого, нiчого. Може, хочеш iще?
— Нi, не хоцу. А сцо то таке?
— То ти того не знаєш? Отто дурний! Та то єрусалим такий, то дуже добре.
— Ой, не дузе добле, — сказав Гриць.

— Бо ти ще не засмакував. То годиться кожному їсти, хто перший раз приходить до школи.
В тiй хвилi увiйшов професор. Усi хлопцi, як сполошенi горобцi, попирскали до лавок, тiльки Гриць зостався зi сльозами в очах i з губами, забiленими крейдою. Професор грiзно зблизився до нього.
— Як називаєшся? — крикнув.
— Глиць.
— Що за Гриць? Ага, ти новий. Чому в лавцi не сидиш? Чого плачеш? Чим забiлився? Га?
— Та я їв єлусалим.
— Що? Який єрусалим? — допитувався професор.
Хлопцi знов аж душилися зо смiху.
— Та давали хлопцi.
— Котрi хлопцi?
Гриць озирнувся по хатi, але не мiг нiкотрого пiзнати.
— Ну, ну! Йди сiдай i вчися добре, а єрусалима бiльше не їж, бо будеш битий!
ІІІ
Почалася наука. Професор говорив щось, показував якiсь дощечки, що на них були намальованi якiсь гачки та стовпки; хлопцi час вiд часу кричали щось, як професор показав яку нову дощечку, а Гриць нiчого того не розумiв. Вiн навiть не зважав на професора, а дуже смiшними видались йому хлопцi, що сидiли довкола нього. Один довбав пальцем у носi, другий iззаду раз у раз старався уткнути невеличке стебельце Грицевi у вухо, третiй працював довгий час дуже пильно, микаючи зi свого старого кафтана латки, нитки та остроки ( О с т р о к и— торочки.); вже їх перед ним на спiднiй дошцi лавки лежала цiла купа, а вiн усе ще микав i скуб зо всеї сили.
— Насцо то микаєе? — спитав Гриць.
— Буду дома з бовщом їсти, — вiдповiв шепеляво хлопець, i Гриць довгий час думав вад тим, чи буває не здурив його сей хлопець.
— Але-бо ти, Грицю-небоже, нiчого не вважаєш, — крикнув на нього професор i покрутив його за вухо, так що Грицевi мимоволi аж сльози стали в очах, i вiн так перепудився, що довгий час не тальки не мiг уважати, але й зовсiм о-свiтi не тямив. Коли, нарештi, отямився, хлопцi вже починали читати склади на подвижник табличках, якi розкладав i складав професор. Вони невтомимо по сто разiв спiвучими голосами повторяли: "а-ба-ба-га-ла-ма-га". Грицевi, не знати чому, дуже се сподобалося, i вiн почав своїм пискливим голосом навипередки кричати: "а баба галамага". Професор уже готов був узнати його дуже пильним i здiбним хлопаком i, хотячи ще лiпше переконатися про се, переставив букви. Несподiваним способом вiн виставив перед учениками букви "баба", але Гриць, не дивлячися на них, а тiльки на професора, тонким спiвучим голосом крикнув: "галамага". Всi зареготалися, не виключаючи й самото професора, тiльки Гриць, здивований, оглянувся i знов наголос сказав до свого сусiда: "Цому не клицис галамага?" Аж тодi бiдолаха стямився, коли професор потягнув його за понятливiсть рiзкою по плечах

>>1592824 (OP)
>на государственном языке должны говорить только ведущие. Остальные участники могут общаться на любом другом языке.За невыполнение закона грозит штраф

Ебаная диктатура.

— Ну, а чого тебе там у школi навчили? — спитав батько, коли Гриць у полуднє вернув додому.
— Вцились-мося "а баба галамага", — вiдповiв Гриць.
— А ти вмiв? — запитав отець, не входячи в те, що се за така дивовижна наука.
— Тазе вмiв, — вiдповiв Гриць.
— Ну, так менi справуйся! — заохотив отець. — Як тут у селi вивчишся, то пiдеш до мiста до бiльшої школи, а вiдтак вийдеш на попа. Жiнко, а дай-но йому що їсти.
— Ба, — вiдповiв Гриць.
IV
Минув якраз рiк пiсля того важного дня. Блискучi надiї батька на Грицеву будущину давно розвiялись. Професор просто сказав йому, що Гриць "туман вiсiмнадцятий", що лiпше зробить, коли вiдбере його додому i назад заставить гуси пасти. I справдi, по роцi шкiльної науки Гриць вертав додому якраз такий мудрий, яким був перед роком. Вправдi, "а баба галамага" вiн вивчив докладно напам'ять, i не раз навiть у снi з уст його вилiтало се дивовижне слово, що становило немов перший порiг усякої мудростi, якого йому не судилося переступити. Але далi поза те слово Гриць у науцi не поступив. Букви якось мiшалися перед його очима, i вiн нiколи не мiг спiзнати їх з лиця, котре ш, а котре т, котре "люде", а котре "мислiте" ( ... котре "люде", а котре "мислiте"— назва буков "Л"та"М"у церковнослов'янському алфавiтi.). Про читання вже нiщо й говорити. Чи причина тому була в його непонятливостi, чи в кепськiм навчаннi професора, сього не знати; то тiльки певно, що, крiм Гриця, таких "туманiв вiсiмнадцятих" мiж тогорiчними школярами було 18 на ЗО, i всi вони пiд час того шкiльного року робили собi блискучi надiї, як то буде гарно, як вони увiльняться вiд щоденних рiзок, позаушникiв, штурханцiв, "пац" та "попiдволосникiв" i як покажуться знов у повнiм блиску своєї поваги на пасовищi.
А вже хто як хто, а Гриць запевне найбiльше i найчастiше думав про се. Проклятий буквар, що його вiн за час цiлорiчної натуги над науковими питаннями пошарпав i пофалатав ( Пофалати — пошматувати.) трохи не на сiчку, прокляте "а баба галамага" i проклятi професорськi причинки та заохоти до науки так надоїли йому, що вiн аж вихуд та поблiд i ходив увесь час, мов сновида. Накiнець змилувався бог i послав мiсяць липень, i змилувався батько та сказав одного ранку:
— Грицю!
— Га? — сказав Гриць.
— Вiднинi вже не пiдеш до школи.
— Ба, — сказав Гриць.
— Здiйми чоботи, капелюх i ремiнь, треба сховати про недiлю, а ти запережися личком, вiзьми лупку ( Л у п к а — обiдрана бараняча шапка.) на голову та жени гуси пасти.
— Ба! — сказав радiсно Гриць.
V
Гуси, звичайно — дурнi гуси, i сим разом не знали про радiсну змiну, яка їх чекала.


Протягом цiлого року Грицевої шкiльної науки їх пас малий сусiдський хлопчик Лучка, що звичайно тiльки й робив на пасовиську, що копав ямки, лiпив паски з болота та пересипався порохом. Про гусей вiн не дбав зовсiм, i вони ходили самопас. Не раз їм лучилося зайти в царину (Ц а р и н а — засіяне загороджене поле.), i тодi вiд пошкодованого приходилось їм витерпiти багато проклять, а навiть побоїв. А крiм того, нещастя кiлька разiв того року зловiщим крилом перелетiло понад чередою. П'ять молодих гусакiв i десять гусок господиня попродала в мiстi; важко прийшлось iншим розлучатися з ними. Стару попелясту гуску забив хворостиною в шкодi сусiд i у варварськiй безсердечностi прип'яв бездушного трупа за лапу до тiєї ж хворостини, волiк його так через цiле пасовисько, а вiдтак кинув господаревi на обору (О б о р а — загін для худоби.). А одного молодого гусака, красу й надiю череди, забив яструб, коли раз вiдблукався вiд своєї рiднi. Але про всi тi тяжкi та невiджалуванi страти череда сього року була бiльша, нiж торiк. Дякувати бiлому гусаковi i гривiй гусцi та й ще двом чи трьом молодим її донькам, череда сього року виносила звиш 40 штук.
Коли Гриць появився мiж ними з прутом, знаком своєї намiсницької влади, зразу всi очi звернулися на нього i тiльки один нiмiючий сик здивування дався чути. Але анi бiлий гусак, анi грива гуска не забули ще свого колишнього доброго пастиря i швидко пригадали собi його. З голосними викриками радостi i трiпотiнням крил вони кинулися до нього.
— Де-де-де-де? — цокотiла грива гуска.
— Адже в школi був, — вiдповiв гордо Гриць.
— Ов! ов! ов! — дивувався бiлий гусак.
— Не вiриш, дурню? — крикнув на нього Гриць i швякнув його прутом.
— А сьо-сьо-сьо? А сьо-^ьо-сьо? — дзьобо-тiли, громадячись коло нього, iншi гуси.
— То нiби, що я навчився? — формулював їх питання Гриць.
— Сьо-сьо-сьо-сьо? — дзьоботiли гуси.
— А баба галамага! — вiдповiв Гриць. Знов сик зачудування, немов анi одна з тих 40 гусячих голiв не могла зрозумiти такої глибокої мудростi. Гриць стояв гордий, недосяжний. Аж нарештi бiлий гусак здобувся на слово.
— А баба галамага! А баба галамага! — скрикнув вiн своїм дзвiнким, металiчним голосом, випростувавшися, пiднiсши високо голову i трiпочу чи крилами. А вiдтак, обертаючись до Гриця, додав, немов аби його ще бiльше пристидити:
— А кши, а кши!
Гриць був зламаний, засоромлений! Гусак в однiй хвилi переймив i повторив ту мудрiсть, що| коштувала його рiк науки!
"Чому вони його до школи не давали?" — подумав собi Гриць i погнав гуси на толоку.
http://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=641

Да и хуй с ним.

Я спилкую дрова и доски, чтобы бы не быть в заморозке. Зима близко. А патриотизм уже не греет.

Питання е?

>>1592831
>>1592837
>>1592840
>>1592846
>>1592955
Є. Як нормальну людину можна змусити розмовляти цією свинячьою говіркою?

>>1592824 (OP)
>на государственном языке должны говорить только ведущие. Остальные участники могут общаться на любом другом языке
Блять, а как у них теперь будет тот охуенный мужик из "Кохано ми вбиваемо детей" который у них еще половину передач ведет

>>1592992
А что он?

>>1592997
На русском вел все время.

>>1592999
Будет на хохлятском вести, думаю, ему не сложно будет. Тем более что корявый суржик вполне канает за государственный украинский

>>1592999
А мне казалось наоборот он все на украинском хуярил.

>>1592831
Есть этот же текст на том языке, на каком писал сам Франко? Я нихуя не понимаю эту блядскую "литературную" муву с ее нацюцюрниками и пихвознатцами.

ГАМЛEТ, ПРЫНЦЬ ДАТСЬКЫЙ
ДIЯ ПЕРША
Берег моря. Чути розбещеннi крики морських птахiв, ревiння
моржiв, а також iншi звуки, iздаваeмиe рiзною морською своло-
тою. На берег моря виходить Гамлeт, принц Датський, одягнен-
ний в зручну товстовку й такi самi парусиновi штани. Гамлeт
красiво пiдперезаний вузьким шкiряним пояском. Вiн босий, бо-
родатий i поцаватий. В руках у нього дебелий дрючок.
Гамлeт:
- Як остопиздило купатися менi. Чи може iскупатися? Купа-
тись чи не купатись? Блядськi цi питання заябують. То може
варто, не вагаясь, спустити враз штани та батерфляeм хуярити,
аж поки за буями в очах не потемнie? Ну а згодом? Про
наслiдкi можливi не подумать? Один лиш тiлькi раз i вже пиз-
дець крадеться з своeю усмiшкою хижой. Простуда, геморой, чи-
ряк на срацi, вiд шприцу гематоми, лiкарi, а зрештою й сира
могила... На нiй брудна Офелiя, вонюча та купка маргариток. I
напис: тут лежить той фраeр, що любив купатись. Нi, такie
варiанти eбав я рот i в носа.
I Гамлeт харкаe у море i його дрючком пиздячить. Пiдхо-
дить Клавдiй, хтивий дядько принца.
Клавдiй:
- Мон шер Гамлтт! Ходiмо в кабiнeт. Цукерку дам тобi я
посмоктати. Цукерка очeнь класна, Тузiк вкусний.
Клавдiй огидно плямкаe губами, iзображая чудний нехуйо-
вий Тузiк. У ту же мить з моря вилазить Привид в брудному
простирадлi.
Привид:
- Не вiр, мiй сину, цьому пiдорасу. Цукерку ту тобi вiн в
жопу встромить.
Клавдiй: А-а-а-а!!!
Тiкаe.
Привид:
- От бач, злякався, йобаний сцiкун. Вiн обiсцяв мене на
полюваннi, коли я мiцно спав. Пiдступною рукою вiн в ухо
спрямував брудного хуя. I скоцапиздило моe прекрасне тiло
смертельная гангрена. Помсти хочу! Побачить цю падлюку на па-
рашi, за грою в пiвника з неголеним убивцей, або в конторi
сраним iнженером, або у юртi раком на пiдлозi татари шоб йо-
го eбали в жопу!
Гамлeт:
- Не можна мстить. Повиннi ми любити всiх пiдорасiв,
злодiыв, убивць. Бо кожний з них - народ i богоносцi.
Привид:
- То може ти i м'яса не ыси?
Гамлeт:
- Нi, не ым я м'яса принципово. Я тiльки випить iнодi
люблю, бо ми народ широкий i гостинний i випити ми можем до-
хуя. Намного бiльше всяких iнородцiв, жидiв та басурман.
Привид:
- Хуйова мода. Пробздiлось щось у Дацькому князiвствi...
Колi я був царем, eбав я всiх богоносцiв у купi з Львом Тов-
стим. Но це, конeчно, в смислe пeрeносном. Но пiдорасiв з
дeтства не любив, ще посилав ых на хiмiю eбошить на благо
Батькiвщини. О часи, о Данiя нещасна!
Гамлeт:
- Ви, батько, там привидом вже зовсiм заeбали. Щось пиз-
дитЕ, що не просцяти i за цiлий тиждень. Я вам сказав, що
мститися не можна, бо всi люди - це браття на землi, окрiм
жидiв, татарiв, негрiв, бiлорусiв, которих я ненавиджу. В
цiлому я ж гуманiст, не то що ви, папаша. Вам тiльки би
горiлки засадить та мамку бiдну на печi eбати, аж дим iз ха-
ти йде. А потiм чаю посьорбати i кидати сокиру в паралiзова-
ну бабуню, в унiтаза чобiтьми хуярить i так же много другоы
хуйнi за вами замiчав я. Навiщо вам свого родного брата,
слабкiшого за вас здоров'ям, примушувать лизати вам мiньeт?
От вiн i eбанувся, бiдолашний, i це не дивно. Мати ж моя,
бiдна, ненавидiла вас, як я жидiв. Мене ж, синка хорошого,
любила i часто пестила. А я з нею грався у курочку та пiвни-
ка. Ви, батьку, пиздуйте в ваше море та хутчiше, бо я дрюч-
ком переeбу. Щe й дядька позову i ми з ним разом таких
пiздюлeй вам понакладаeм, шо Данiя здригнеться.
Привид:
- Сучiй сину, хуйовий недоносок! Так на батька! Таку хуй-
ню казать! Чом не втопив я тебе в малаф'ы як ти родився? Чом
не засунув в жопу головою i задушив? От курвяча сiмейка! Заж-
ди ж у мене!
Привид топиться у морi.
Гамлeт:
- Папаша блядскiй, в доску заeбали. Пiти та випить в ба-
ру шампаньйоли, бо в ротi мов коти понасцiкали i не свiдомо
хочеться лизати шершавим язиком гарачi зуби...
Гамлeт уходить, моржи ревуть, птахи кричать, море шумить.

ДIЯ ДРУГА
На сценi збоку стоыть рояль "Стiнвей". На ньому лежать
шпроти. Посеред сцени стоыть величезне кацапське крiсло, поз-
бавлене будь-якого художнього смаку. Над ним герб висить
нацiональний. На гербi зображено ведмедя. В однiй руцi ведме-
дя серп, у другiй балалайка. Це символiзуe працелюбнiсть i
незакомплексованiсть тварюки. У крiслi сидить Маргарита, ма-
ти Гамлeта i вишиваe комiрець косовроточкi. Вона наспiвуe ру-
сопятську пiсню "Камарiнскую". Непомiтно, м'якою ходою пидо-
раса, входить Клавдiй, хтивий дядько принца.
Клавдiй:
- Сьогоднi я гуляв на взмор'e з твоым синком красивим. Я
конхвету хорошу очeнь, вкусную, eму давав, но он нe взял,
мудiла.
Маргарита:
- Какой чудак, eй богу...
Клавдiй (сам до себе):
- Я виeбу його.
(до Маргарити):
- Конхвета Тузiк очeнь нe хуйова.
Маргарита (лагiдно):
- Бешкетнику...
Клавдiй:
- Чимось бздить у кабiнетi, неначe хтось насрав нечiстоп-
лотно! Вiдкрийте хвортку, хами, щоб пробздiлось.
Пiдскочивши, два хама в косоворотках i чоботях швиденько
вiдкривають хвортку i в нею в ту же мить влiтаe Привид.
Привид:
- Ага, падлюки! Всiм скидать штани, ставати раком! Щас
пiздець вам буде, зливайте воду, йобанi масони, чи як вас там.
Клавдiй, Маргарита i хами швидко виконують накази Приви-
да, якiй дико регочe i лiтаe по кабiнeту.
Клавдiй:
- Мiй Привиде, нiякоы хуйнi не робим ми. Ко всiм жидома-
сонам iспитуeм злобу i ненависть i каждий день нацiональнi
гiмни на балалайцi хором iсполняeм. Бояться нас жиди та ба-
сурмани, престiж крeпчаeт, мощно возрастаeт дeнь ото дня про-
цент жиров у маслi. Довольнi хами, ситi в ых eбала. Гораздо
меньше стало пiдорасiв, eбошать всi вони як папа Карло на
хiмiы в Черкасах. Лiсбiянкi - усi на Соловках.
Входить Гамлeт. Вiн в жопу п'яний. В однiй руцi у його
дрючок, у другiй шампанськe.
Привид:
- Дивись, мiй сину, це - жидомасони. Ти запиздяч дрючком
ым по печiнцi, потом мeнe доложиш. Шо не ясно?
Гамлeт:
- Папаша, всьо в лучшем вiдe, нe волнуйтeсь.
Гамлeт пиздить усiх дрючком: пиздячить герба з ведмедтм,
потiм заливаe шампанськоe в рояль i шпроти запускаe туди ж. I
по роялю пиздить дрючком. Рояль гуде.
Привид:
- Мiй сину, то рояль, а не жиди, його не надо пиздить. За
валюту його я купував.
Гамлeт:
- Eбав я i рояль, i валюту, i всiх жидiв.
Гамлeт пиздить Привида дрючком. Привид падаe. На полу ле-
жать трупи, попижженi Гамлeтом. В роялi тихо плавають шпроти.
Входить Зiгмунд Фрейд. Його окуляри таeмничо блищать у тем-
нотi.
Гамлeт (потихеньку починаe тверезити):
- Iтогi подвeдьом. Упиздив тата. I мамку запиздячив з
рiдним дядьком. Попиздив мeбeль ценную, герба нацiонального
хуйнув. Усюди смерть, розруха. Не буду бiльше пити я, хоч,
правда, яка розумная цьому альтернатiва? Пiздець всeм
сподiванням. Ех, блядська Данiя....
Гамлeт рве на собi товстовку i тихо граe музика, приeмний
голос спiваe "Яблучко". Зiгмунд Фрейд пiдходить до Гамлeта,
колить його у сраку шприцем i уводить до божевiльного дому.
На сценi з'являються семеро матросiв в жахливих чорних
бушлатах. Пiсня "Яблучко" переможно шириться. Пiд веселi зву-
ки "Яблучка" матроси мовчки вiдбивають чочотку.

>>1592824 (OP)
ЗА ЩО?!!

НАРЕШТІ ПЕРЕМОГА!
Порошенко, введи квоту на двачі!!

>>1593010
подразумевает, что украинский сам по себе не корявый суржик.

>>1593287
Хай підртимає Кропивач!

>>1592844
>Ебаная диктатура.
Хочу напомнить пидораше что у нас тут в рашке такой закон еще лет 5 назад приняли.

>>1593586
Либераха триггернулась, даже не почуяв толстенного сарказма. Что еще раз оправдывает предположение о триггерной структуре мышления у политачевких дебилов.

>>1592824 (OP)
>вступил в силу
Та пщiв тi в хиi.

>>1592982
>Як нормальну людину можна змусити розмовляти цією свинячьою говіркою?


Ну русаки же пиздят на свинячем диалекте, придуманым Пушкиным для обучения крепостных в сельских школах и еще называют его почему то РУССКИМ языком.

>>1593939
И ты, чурка, обязан говорить на этом языке, что бы твоё блеяние люди понимали.

>>1592824 (OP)
это не будет работать, ибо:

- озвучка новых фильмов и сериалов в снг всегда выходит сначала на русском, спасибо itunes, over9000 студиям и "казино вулкан", которое все это плачивает

- 99% украинского ютуба на русском, ВСЕ популярные каналы украинского ютуба - на русском, украинские тренды - на русском

- все украинские муз. хиты - только на русском, ибо на украинском делать не выгодно, т.к. теряется 90% потенциальной аудитории, к тому же оно звучит как сельское гавно (не ну правда)

- русский язык - второй в интернетах, см статистику по годам - https://w3techs.com/technologies/history_overview/content_language/ms/y

я уже не говорю про то, сколько процентов населения Украины знает русский язык, и использует его в бытовом общении

>>1592992
Савику шустеру придётся тужить дупу и хрюкать на селючьей дерьмове, а фарионы с ляшко так и будут забывшись шпарить на русском даже без шоканья и гэканья.

Пусть не учат.

Мои дети будут знать украинский, русский и английский - я найму лучших преподавателей, которых найду.

Так они будут более конкурентноспособными на рынке, чем выпускники школ, которые даже украинского знать не будут.

На западной Украине уже и так давно нет билингвистичных школ - результат очень предсказуем: очевидные проблемы с украинским (нашо його вчити, все одно вдома ним розмовляють), незнание русского и очень ковыляющая современная украинская литература. Нельзя развивать язык без тонн качественных переводов и собственных книг под горнилом жесточайшей лингвистической редактуры.

Периодически читаю свежие украинские книжки и ужасаюсь: лексические построения фраз крайне упрощены, словарный запас даже рядом не валяется с украинской же литературой советского периода.

В итоге из школ выплевываются полуграмотные персонажи, которые часто не могут без матюков мысль сформулировать, даже понять, о чем в книжке написано.

Эти политики губят на корню детей и внуков тех, кто за них голосует - свои ж дети учатся за бугром.

Украинские переводы зарубежных фильмов - есть единицы хороших, часто - конвеерный шлак без тени зазрения за хреновое качество. Уже б лучше пускали субтитры к оригиналу.

>>1594573
да ты охуел, и то и другое заебись у нас переводят

>>1594629
Дада.
Из переводов с англ только Олексу Негребецького можно слушать (хотя и там лажи есть).

Поделия Федора Сидорука можно смывать в унитаз - никогда ему запоротого "Темного рыцаря" не прощу.

>>1592824 (OP)
Как же меня заебал этот детский сад, блеадь. Одна пятилетка. Вот, показываю пальцами, одна пятилетка нужна, чтобы украинизировать среднестатический миллионник. Пример - Львов. Приме - Франковск.

Судя по тому, кто и как этим занимается, ебать нам мозги будут долго. Просто никому из политиков это по-настоящему нахуй не нужно.

>>1594662
Ты какую то хуету смотришь, или у тебя предвзятое мнение, базарю. Всегда радовало качество переводов.

>>1594687
Или у тебя хреновое знание английского.

Приведу простой пример из Темного рыцаря:

Джокер в начале фильма говорит ".. все, что не убивает, делает тебя СТРАННЕЕ" (https://www.youtube.com/watch?v=utEEe97Ir4o). В украинском же официальном бубняже авторства Феди Сидорука оказывается, что
"... робить тебе СИЛЬНИМ" (http://moviestape.net/katalog_filmiv/bojovyky/321-temnyj-lycar.html). В сцене где Джокер спорит с негром-мафиози, оказывается, что фраза "Gambol won't be able to get a nickel for his grandma" означает, что Гэмбол не сможет бабушку продать и другие прекрасные вещи.

Напомню, речь идет о фильме, собравшим миллиард баксов в прокате, получившим международное признание и Оскар. Его даже в Ультрамарине крутили на языке оригинала, т.к. народ возмущался.

>>1594752
Stranger - это странник вообще-то.

Хохлам похуй, принуждают к мове.

>>1594937
Ты проиграл, когда родился. Соотносить категорию фильма с качеством перевода может только дурачок.

>>1594987
А вот и эксперты подъехали. И как бы ты перевел реплику, знаток?

>>1592824 (OP)
Да и в рот их ебать. Я телевизор последний раз смотрел в парикмахерской, пока очередь ждал... Ну и на новый год что-то включали на фон. И смотрели Путина по кабелю, азазаза
Меня это напрягает только в двух моментах: тяночку в кино сводить проблемно- все сеансы украиноязычные а она хохлов не любит. Приходится вести домой и ебля начинается раньше чем фильм досмотрим, дэдпула смог досмотреть только с третьей попыткиИ музыка по радио, когда в машине включаю. Хорошей украинской практически нет, так что либо крутят колхозную попсу либо олдскул из девяностых.

В остальном пусть хоть кусок сала ебут в прямом эфире.

>>1595434
"страннее", наверное. Или даже "стремнее". Нелитературно, зато игра слов почти сохраняется. stronger-stranger - сильнее-страннее

>>1594937
>комиксопараша

Воу, воу, полегше. Если персонаж растаскивают на цитаты и шликают на него с радужными фонтанами, то образ точно удался.

Ясно одно - там, откуда уходит Россия, наступает "занепад". А люди превращаются в свиней. Это не обсуждается. Хрюкайте дальше.

>>1596054
>Ясно одно
Манямирок. Из ГДР ушли, из Чехии ушли, из Польши ушли. А таджики с казахами дикарями и при русне были.
Просто роиссяне срут столько, что нормальную жизнь после этого налаживать очень-очень долго. Но начинать все равно нужно.

>>1597230
Ну и зачем ты срёшь, пидораха? Дай жить людям как им хочется.

>>1597230
Ну у тебя, сразу видно - наладилась сразу. Угадал?